Історія появи скотчу
За назвою скотчу можна припустити, що його винайшов шотландець. Проте той вид скотчу, яким ми звикли користуватися, вигадав американець.
На початку двадцятих років минулого століття почали випускати "Лейкопласт" - запатентований та доопрацьований німецькими фармацевтами прообраз пластиру. Клей виявлявся тільки на краях стрічки, щоб не дратувати рану.
Як народилася ідея
Через кілька років молодий та талановитий лабораторний технік Річард Дрю отримує призначення в автомайстерню. Передбачалося, що він простежить, як проходять випробування нового наждачного паперу. На той момент він працював у 3M (Minnesota Mining and Manufacturing) зовсім недавно, але знав, що компанія експериментує з водонепроникними поверхнями, включаючи целофан.
Раптом Річард зауважує, що при фарбуванні авто кількома кольорами у малярів виникають труднощі. Лінії на розмежуванні кольорів виходять нерівними, через недосконалість матеріалів доводиться довго допрацьовувати дефекти. Річард обіцяє майстрам щось вигадати.
Він приносить майстрам клейку стрічку — той самий фармацевтичний «Лейкопласт», який на той час був новим товаром. Але при нанесенні фарби центральна частина пластиру зіщулювалася: матеріал не був водостійким, а клей наносили лише по краях стрічки.
За однією з версій маляр поскаржився на занадто економних виробників, називаючи їх Scotch - шотландцями. Тоді «шотландець» було синонімом скнарості.
В результаті клейку стрічку в майстерні застосовувати не стали, але Річард серйозно замислився над проблемою. Фінансування йому не давали кілька років, не розраховуючи на технологічний прорив серйозно, але Дрю врешті-решт досяг свого. У 1930 році тестовий зразок скотча їде в Чикаго — і чинить фурор.
"Шотландський" маркетинг у 30-х
На той момент Велика депресія тривала близько року. Заповзятливий президент 3М Уілл Макнайт швидко зрозумів, куди дме вітер, і запустив стратегію просування скотчу не як пакувального матеріалу.
На початку 30-х американці повально стали ощадливими, а скотч коштував набагато дешевше, ніж нові речі. Макнайт рекламував його суто «шотландську» сторону: як продовження життя старих речей. І влучив у десятку. Компанія виявилася серед тих небагатьох, хто не просто залишився на плаву, але досяг успіху під час Великої депресії.
Після хіміки 3М - і Річард Дрю серед них - розробили нові варіанти скотчу. Папір та целофан використовували як основу. Один менеджер з продажу вигадав спеціальну котушку, щоб не доводилося шукати вільний кінець стрічки. Так чи інакше, «лихі тридцяті» стали для 3М золотими роками.
Джерело: ТОВ "Дис Пак"
